слобідський край
Ноу-хау на селі
Ферма на Золочівщині - як у Євросоюзі
Слобожанські аграрії та фермери й свого не цураються і чужого навчаються. Їм доводиться покладатися тільки на самих себе, та мотати на вус досвід просунутих західних колег, який добре приживається на вітчизняній ниві.
Проблеми великих фермерств – це є проблеми загальнодержавного значення.
Один із перших

Якщо виїхати із Харкова у північно-західному напрямку, минути Дергачі, то через півгодини перед вами відкриється тихий, мальовничий куток Золочівщини. Справа та зліва від траси – жовто-зелено-білі поля: із пшеницею, кукурудзою, гречкою, соняшником. За одним із таких полів заховалося село Одноробівка, а в ньому одне з найпотужніших фермерств області – «Альфа». Його керівник – заслужений працівник сільського господарства України, депутат Харківської облради Віктор Бєлінський розповідає, що його підприємство – ровесник незалежної України і цього року так само святкуватиме своє 25-річчя. Тоді, у далекому 91-му році, фермерського руху фактично не було. Фермерську стежину торували навпомацки. Бувало, і шишки набивали. А сьогодні, уже через два десятки років, «Альфа» є багато у чому флагманом у регіоні і взірцем для інших.

– Як би банально це не звучало, секрет успіху я б поділив так. Фундамент – це необхідність дотримуватися технології. Це стосується як рослинництва, так і тваринництва, – ділиться керманич «Альфи». – А щоб побудувати на ньому будинок і отримувати дохід, то тут потрібно ще й знати, що ти будуєш. Тут потрібні спеціальні знання. Наприклад, у вирощуванні пшениці. Можна стабільно отримувати 30 центнерів з гектара, а можна постаратися вкласти нові знання, проявити творчість і отримати більше.

Ще однією складовою він називає наявність на підприємстві хороших спеціалістів.

– Проблеми великих фермерств – це є проблеми загальнодержавного значення, – продовжує очільник фермерського господарства. – Людей вистачає, однак мова йде не про їхню кількість, а про якість. Хороших кадрів бракує. Багато працездатного, тверезо мислячого народу полишає Україну.

Через це часто нема кого посадити на імпортну техніку. В «Альфі» на комбайнах переважно працюють хлопці з вищою освітою. Вони отримують достойну, вище середньостатистичної зарплату. Однак таких кадрів – одиниці.

За останні роки у тваринництві ми із «кам'яного віку» прийшли до більш-меншого сучасного стану. Вдалося це, зокрема, і завдяки тим стандартам, які бачимо за кордоном
Віктор Бєлінський, керівник ФГ Альфа
Віктор Бєлінський, мабуть, один із найбільш мандрівних фермерів нашої області. Як працюють колеги, він бачив не в одній країні Європи, а ще був в Ізраїлі, США та інших країнах. Він на власні очі бачив, як катастрофічно ми відстаємо від колег за кордоном.
Під контролем кожний рядок

Наприклад, коли на Заході використання системи супутникової навігації GPS у рослинництві давно звична практика, в Україні це вважається ноу-хау. Воно тільки почало заходити на наші простори. І попереду фермерство із Золочівщини, у якому всі трактори працюють із GPS.

– Тракторист, коли виїздить на поле, руки кладе на коліна і за кермо не тримається. Керує хіба що тільки на повороті, або, якщо раптово виникла перепона й потрібно об'їхати її, – пояснює фермер.
У рослинництві «Альфа» зробила справжній прорив, використовуючи точну систему землеробства, яка пов'язана із космічними технологіями. Посів тут контрольований, на полі кожний рядок реагує на сигнал із космосу!
Система на сіялці трактора побудована так, що вона виключається тоді, коли наїде на вже обсіяний рядок. Допомагає система диференційовано вносити добрива: на схилі більше, через метр менше, тощо. Це, у свою чергу, дозволяє не тільки на 5 % зекономити дорогий посівний матеріал, добрива, а ще й підвищити врожайність поля. Бо там, де пересів – утворюється загущеність, що згубно діє на результати. А завдяки ноу-хау врожай стабілізується. Це Віктор Бєлінський підгледів у Німеччині.

– Це наше майбутнє. В Україні до цього прийдуть через рік-два, – каже керівник господарства. – Від новинок у технологіях одразу відчувається ефект. Тобі менше потрібно закуповувати насіння, і врожай восени більший.
А ще при використанні цих технологій за минулий рік «Альфі» вдалося отримати врожай лише найвищої проби. Фуражної пшениці тут немає зовсім. Це вдалося досягати і завдяки тому, що альфівці у достатній дозі та вчасно застосовували добрива.

– Цього року ми жодного гектару озимої не пересівали, хоч на зиму у нас не було жодного зеленого поля! – розповів Віктор Бєлінський. – Така ситуація склалася вдруге за останні п'ять років і вдруге у моєму житті. Через суху осінь пшениця просто не зійшла. Ми тричі підгодовували озимину, що робили вперше і отримали результат – озимина зберігалася стовідсотково. Маємо тільки продовольчу пшеницю, тоді як колеги кажуть, що багато фуражної.

Корова в тумані

Окрім рослинництва, добрі показники «Альфа» має, і годуючи свої 300 корів.

Минулого року підприємство вийшло на продуктивність у 8,5 тис. т молока на рік від однієї корови. Свого часу за надої у 5 тис. т молока давали двічі звання героя соцпраці. За надоями слобожани майже наздогнали ізраїльтян і перегнали німців. Досягли таких результатів, бо вдосконалили технологію доїння та зробили для тварин у корівнику справжній курорт. Вим'я тут коровам витирають спеціальною вологою серветкою, перший струмінь молока не забирається.

Закупили і «розумні» доїльні апарати, які унеможливлюють дотик молока з атмосферним повітрям. Він сам від'єднується від вим'я, а не тоді, коли доярка захоче. Контролює кількість молока і передає ці дані на головний комп'ютер ферми. Навіть масаж робить корові.

– Раніше у молоці були навіть мухи, тому що доярки носили молоко відрами. То зараз молоко із апарату йде по молокогону в замкнений холодильник, а звідти вантажиться на машину молокозаводу. Так працюють у всьому світі, – пояснює Віктор Бєлінський.
Тому на «Альфі» молоко вже не перший сорт, а найвищий. Разом із тим, витрати на виробництво такого молока, на жаль, не окупаються, бо молокозаводи беруть молоко за низькою ціною.

Коров'яче ноу-хау прийшло із заходу, так само як і ще одна новинка, яку Віктор Бєлінський вгледів у французів. Це водяний пил – система, яку спекотного літа можна побачити у міських кафе і ресторанах. Під стелею розташовується спеціальна охолоджувальна система, яка розприскує воду. Як пояснив фермер, у пікову спеку відчутно падають надої. Після такого ферма оговтується аж до жовтня. Тварина ж за таких стресових умов відмовляється їсти. Корови хекають, води п'ють багацько, а якщо не їсть, яке ж тоді молоко?

Цю проблему подолати вирішили, поставивши в одному із корівників охолоджувальний туман.

– Установили вісім потужних вентиляторів, які по-особливому ганяють повітря. Побачивши ефект, цього травня обладнав так і другий корівник, – каже фермер. – Це той нюанс, який ми вчили в інституті, але про який забували, коли працювали ще за радянських часів. Тоді ми завжди намагалися утеплювати в корівниках вікна, двері. А корові ж потрібні певна кількість світла і повітря! Це добре знають і давно застосовують такі системи у Франції, Ізраїлі.

Віктор Бєлінський розповів про ще одну технологію щодо заготівлі сінажу, запровадити яку його надихнули іспанці. А побачив на ділі її у французьких фермерів. Люцерна спресована в кулю у зріст людини і вагою 750 кг. Розрізав ножем плівку, в яку обгорнуто кулю, перемішав у спеціальному міксері – і готова вечеря коровам. Для фермерського господарства, в якому люцерна практично не зберігалася і згнивала у ямах, агрегат, який робить такі кулі, став виходом.
Про правила гри

Хоч і слідують багато у чому за західними колегами українці, та все таки наздогнати їх поки що не можуть – бо умови геть не однакові.

– Робота подібних підприємств за кордоном, у тому ж Євросоюзі, різко відрізняється від вітчизняних. Я бував у багатьох фермерських господарствах Франції та Німеччини. До прикладу, французька ферма – 60 корів, надої такі самі, як у нас, землі мало, близько 100 га. Продажна ціна на молоко у них, до речі, така сама, як у нас, що мене вразило. І тамтешній фермер за один гектар отримує 450 євро державної підтримки!
Віктор Бєлінський
керівник ФГ "Альфа"
Французькому колезі не потрібна бухгалтерія. Усі дані фермер заносить до комп'ютера, а раз на місяць приходить бухгалтер, який готує звіт. І відсоток перевірок господарства там дуже низький.

Колись на початку 2000-х років діяло близько 20 державних програм підтримки сільгоспників. Керівник «Альфи» пригадує, як господарство отримувало у середньому більше мільйона гривень по різних програмах. І при цьому тоді ПДВ у них не забирали. Тепер же найбільшим болем українських фермерів є зміни до Податкового кодексу.

– Податок повинен бути з одного гектара. Це найпрозоріший варіант. Завдяки сучасним технологіям, як от фото з космосу, сьогодні можна кожний гектар, який обробляється, перевірити. Таким чином у нас не буде «лівих» земель, – висловлює свою думку фермер. – Французький фермер грає за давно визначеними у державі правилами ведення справи. Він знає, що це його земля, що її не відберуть. В Україні ж для фермерів відсутні правила гри, а якщо правила створюються, то заднім числом. Так не можна: грати, а потім судити. Якби були прозорі правила на багато років, то жити і працювати фермерствам стало б легше.

Тетяна Василець, власний кореспондент

При використанні матеріалів публікації посилання на сайт "Слобідський край" є обов`язковим: http://www.slk.kh.ua/
Матеріал публікується в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що реалізується Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща).

Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора/редакції «Слобідський край» та необов'язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.
Made on
Tilda