Слобідський край
Справа, солодша за мед
Історія харківського підприємства зі 130-річною історією, яке конкурує на європейському ринку.
Нелегку, але солодку справу бджолярства сьогодні покликані полегшити підприємства, які займаються виготовленням спеціального обладнання та інвентарю. В Україні усі три – на Харківщині. Одне із них, попри поважний вік, виробляє продукцію, що конкурує на європейському ринку.
«Не медові» випробування
Міцність та еластичність листа, правильність форми і глибина комірки – головні критерії, які визначають якість вощини. На 70 % ці вибагливі ознаки залежать від обладнання, яке її виготовляє. Таке, на перший погляд, просте правило добре розуміють на підприємстві АВВ-100, яке сьогодні працює не тільки на вітчизняному ринку, а й у 24 країнах світу. Щороку тут намагаються розширювати географію поставок. А вже сьогодні їхнє бджолярське обладнання та інвентар можна знайти на ринках країн ЄС, таких як Польща, Німеччина, Болгарія, Румунія, Латвія, Естонія, Франція та Словаччина. Та, щоб витримувати жорстку конкуренцію та триматися на плаву, виробник постійно долає нелегкий шлях модернізації та пристосовується до умов, які диктує сьогодні торгівля. Але спочатку трохи історії.
Міцність та еластичність листа, правильність форми і глибина комірки – головні критерії, які визначають якість вощини. На 70 % ці вибагливі ознаки залежать від обладнання, яке її виготовляє. Таке, на перший погляд, просте правило добре розуміють на підприємстві АВВ-100, яке сьогодні працює не тільки на вітчизняному ринку, а й у 24 країнах світу. Щороку тут намагаються розширювати географію поставок. А вже сьогодні їхнє бджолярське обладнання та інвентар можна знайти на ринках країн ЄС, таких як Польща, Німеччина, Болгарія, Румунія, Латвія, Естонія, Франція та Словаччина. Та, щоб витримувати жорстку конкуренцію та триматися на плаву, виробник постійно долає нелегкий шлях модернізації та пристосовується до умов, які диктує сьогодні торгівля. Але спочатку трохи історії.
У далекому 1887 році у Дергачах Харківської області вихователь Харківського землеробського училища Володимир Ломакін відкрив невелику майстерню з виробництва бджільницького інвентарю. І хоч у той час популярним серед виробників меду було колодне бджільництво, досвідчений бджоляр-любитель зміг побачити перспективність рамкового виробництва, що має значні переваги.
Через це поступово зростав і попит на знаряддя та інвентар, а особливо на штучну вощину, для виробництва якої потрібні були гравірувальні вальці, які завозили з-за кордону. Саме через відсутність такого приладдя, майстерня Ломакіна почала займатися його виготовленням і робити перші кроки на зустріч своєму майбутньому.
– Коли на виставці в Парижі ці вальці отримали позитивні відгуки, Володимир Іванович не зупинився на успіху і продовжив творити, – розповів директор уже сучасного підприємства ООО АВВ-100 Володимир Руденко. – Так з'явилися гладкі вальці, що давало можливість виготовляти воскові листи рівномірної товщини і без перекосів. У майстерні так само виготовлялися медогонки, парові воскотопки, вулики і різний пасічницький інвентар.
Через це поступово зростав і попит на знаряддя та інвентар, а особливо на штучну вощину, для виробництва якої потрібні були гравірувальні вальці, які завозили з-за кордону. Саме через відсутність такого приладдя, майстерня Ломакіна почала займатися його виготовленням і робити перші кроки на зустріч своєму майбутньому.
– Коли на виставці в Парижі ці вальці отримали позитивні відгуки, Володимир Іванович не зупинився на успіху і продовжив творити, – розповів директор уже сучасного підприємства ООО АВВ-100 Володимир Руденко. – Так з'явилися гладкі вальці, що давало можливість виготовляти воскові листи рівномірної товщини і без перекосів. У майстерні так само виготовлялися медогонки, парові воскотопки, вулики і різний пасічницький інвентар.
Проводячи екскурсію підприємством, директор розповів, що після смерті засновника справа перейшла до його сина Миколи Ломакіна, який відразу ж узявся нарощувати обсяги виробництва. Майстерню перенесли у просторий будинок на хуторі, що в п'яти кілометрах від станції Дергачі. Через деякий час у виробничих приміщеннях вже запрацювали 10 верстатів і електрична станція, а кількість робітників збільшилася з 15 до 20 осіб.
Заводу довелося пережити Першу світову війну, революції, а потім і громадянську війну. Звісно, усе це не сприяло економічному зростанню підприємства, тому воно зменшило обсяги продукції, а потім просто перестало її випускати.
Далі завод перейменували та перекваліфікували, і на ньому почали виробляти запасні частини для сільськогосподарської техніки. Не зважаючи на те, що профіль виробництва змінився, випускати бджільницьке обладнання та інвентар не припинили. Для цього на заводі діяла експериментальна майстерня, якою керував Ломакін, а її продукція, як і раніше, становила гідну конкуренцію зарубіжним зразкам.
Далі завод перейменували та перекваліфікували, і на ньому почали виробляти запасні частини для сільськогосподарської техніки. Не зважаючи на те, що профіль виробництва змінився, випускати бджільницьке обладнання та інвентар не припинили. Для цього на заводі діяла експериментальна майстерня, якою керував Ломакін, а її продукція, як і раніше, становила гідну конкуренцію зарубіжним зразкам.
Усередині 50-х років вироби з маркою Дергачівського заводу виходять на міжнародний ринок, а гравірувальні вальці, бджільницьке обладнання та деякі види бджільницького інвентарю потрапили в Польщу, Болгарію, Румунію та Угорщину.
Досвід століть
У 90-х роках відбулася реструктуризація заводу, і окремий цех бджільницького інвентарю та обладнання реорганізували в нове підприємство. Так і з'явилося ТОВ «АВВ-100» під керівництвом Володимира Руденка, який пройшов трудовий шлях на заводі від слюсаря з виготовлення вальців до начальника постачання Дергачівського заводу турбокомпресорів.
– Наша організація була на базі Дергачівського заводу турбокомпресорів. Після розвалу СРСР ми взяли це виробництво й поступово почали його розвивати, – розповів Володимир Руденко. – Тоді ми були єдиним підприємством на території колишнього СРСР, яке виробляли таке обладнання, але згодом з'явилися й інші.
У 90-х роках відбулася реструктуризація заводу, і окремий цех бджільницького інвентарю та обладнання реорганізували в нове підприємство. Так і з'явилося ТОВ «АВВ-100» під керівництвом Володимира Руденка, який пройшов трудовий шлях на заводі від слюсаря з виготовлення вальців до начальника постачання Дергачівського заводу турбокомпресорів.
– Наша організація була на базі Дергачівського заводу турбокомпресорів. Після розвалу СРСР ми взяли це виробництво й поступово почали його розвивати, – розповів Володимир Руденко. – Тоді ми були єдиним підприємством на території колишнього СРСР, яке виробляли таке обладнання, але згодом з'явилися й інші.
– Для підвищення якості ми пресуємо віск, завдяки якому ми доводимо вощину до стану, сприятливого для її функціонування, – розповів виробник. – Наша вощина більш витривала за закордонну в умовах спекотної погоди.
Досвід століть і невтомна праця, жага до вдосконалення зробили своє, і сьогодні підприємство не поступається світовим аналогам.
– У своїй діяльності наше підприємство розвиває кращий досвід усіх попередніх поколінь, – розповів керівник. – Агрегати, випущені 30–40 років тому, продовжують працювати і зараз, маючи при цьому високу конкурентоспроможність. Ми постійно робили нові зразки обладнання, через які ми залишалися на вітчизняному ринку і виходили на світовий.
Секрет АВВ-100 у тому, що їхні розробки не тільки витримані часом, а й підхоплені з вуст самих працівників, які люблять пасіку і вносять свої ідеї та пропозиції. Також тут добре розуміють, що правила успіху диктує час.
– Бджолярство в нас розвивається, розширюється, а більші за величиною пасіки потребують сучасного спеціального обладнання, яке б пришвидшило виробництво меду, – розповів Володимир Руденко. – Тому ми зараз намагаємося забезпечити наших бджолярів медогонками, які здатні швидко відкачати мед без зусиль, і постійно модернізуємо свою продукцію.
Досвід століть і невтомна праця, жага до вдосконалення зробили своє, і сьогодні підприємство не поступається світовим аналогам.
– У своїй діяльності наше підприємство розвиває кращий досвід усіх попередніх поколінь, – розповів керівник. – Агрегати, випущені 30–40 років тому, продовжують працювати і зараз, маючи при цьому високу конкурентоспроможність. Ми постійно робили нові зразки обладнання, через які ми залишалися на вітчизняному ринку і виходили на світовий.
Секрет АВВ-100 у тому, що їхні розробки не тільки витримані часом, а й підхоплені з вуст самих працівників, які люблять пасіку і вносять свої ідеї та пропозиції. Також тут добре розуміють, що правила успіху диктує час.
– Бджолярство в нас розвивається, розширюється, а більші за величиною пасіки потребують сучасного спеціального обладнання, яке б пришвидшило виробництво меду, – розповів Володимир Руденко. – Тому ми зараз намагаємося забезпечити наших бджолярів медогонками, які здатні швидко відкачати мед без зусиль, і постійно модернізуємо свою продукцію.
Медогонки ХХІ ст.
Новому підприємству необхідно було удосконалити своє дітище. Так, агрегати були переведені на електрику, а також обладнані датчиком контролю температури.
Виходити на міжнародний ринок було складно і ризиковано. Директор підприємства Володимир Руденко розповів, що спочатку презентували обладнання та відомі вальці Ломакіна, а потім поступово до цього списку долучили і бджолярський інвентар і медогонки.
Мед їсти, – у вулик лізти
Організація постійно бере участь у виставках і ярмарках, про що свідчать дипломи і грамоти. До того ж, це прекрасний спосіб розрахувати свої сили та подивитися на конкурентів.
– Коли ми були в Польщі, то побачили, як сьогодні працює фактично ровесник нашого підприємства та його рівень. Звичайно, з такими сучасними виробниками нам важко конкурувати, – розповів підприємець. – Варто сказати, що за кордоном інші і якісні показники продукції, і умови праці та обладнання, і рівень заробітної плати.
Підприємець зазначив, що закордонному виробнику досить сильно допомагає держава, адже у Польщі добре розвинена система підтримки бізнесу. Також є європейська допомога, яка дозволяє на більш високому рівні розвивати підприємство. В Україні ж поки що підприємці самі за себе.
– Я не хочу брати кредити, тому що банківська система неідеальна і не налаштована сьогодні, щоб сприяти розвиткові підприємства, – поділився Володимир Руденко.
Тому, за його словами, підприємству доводиться працювати на старішому обладнанні. Звичайно, це впливає і на цінову політику виготовленої продукції: ціни доводиться знижувати. Та з функціональної сторони обладнання витримує європейські стандарти.
Марина Проценко, спеціальний кореспондент
Організація постійно бере участь у виставках і ярмарках, про що свідчать дипломи і грамоти. До того ж, це прекрасний спосіб розрахувати свої сили та подивитися на конкурентів.
– Коли ми були в Польщі, то побачили, як сьогодні працює фактично ровесник нашого підприємства та його рівень. Звичайно, з такими сучасними виробниками нам важко конкурувати, – розповів підприємець. – Варто сказати, що за кордоном інші і якісні показники продукції, і умови праці та обладнання, і рівень заробітної плати.
Підприємець зазначив, що закордонному виробнику досить сильно допомагає держава, адже у Польщі добре розвинена система підтримки бізнесу. Також є європейська допомога, яка дозволяє на більш високому рівні розвивати підприємство. В Україні ж поки що підприємці самі за себе.
– Я не хочу брати кредити, тому що банківська система неідеальна і не налаштована сьогодні, щоб сприяти розвиткові підприємства, – поділився Володимир Руденко.
Тому, за його словами, підприємству доводиться працювати на старішому обладнанні. Звичайно, це впливає і на цінову політику виготовленої продукції: ціни доводиться знижувати. Та з функціональної сторони обладнання витримує європейські стандарти.
Марина Проценко, спеціальний кореспондент
При використанні матеріалів публікації посилання на сайт "Слобідський край" є обов`язковим: http://www.slk.kh.ua/
Матеріал публікується в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що реалізується Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща).
Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора/редакції «Слобідський край» та необов'язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.
Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора/редакції «Слобідський край» та необов'язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.
